Чубинський Михайло Павлович

Чубинський

Михайло Павлович Чубинський (19 листопада 1871 — 19 січня 1943; серб. Чубински Михаило П. / Mihajlo (Mihailo) P. ?ubinski) — юрист, спеціаліст із кримінального права та кримінолог, представник соціологічної школи в кримінальному праві та кримінології.

Син відомого українського правознавця, етнографа, поета і громадського діяча П. П. Чубинського.

Закінчив юридичний факультет Київського університету (1893 р.).

Вихованець професора Л. С. Білогриць-Котляревського. Професор з 1905 р.

З 1898 р. вчився в університетах Відня, Грана, Берліна, Галле, Лейпцига, Брюсселя, Лондона.

В 1900 р. захистив у Московському університеті магістерську дисертацію за монографією «Мотив злочинної діяльності та його значення у кримінальному праві».

В 1901—1902 pp. працював у Німеччині, Франції та Швейцарії. З 1902 р. – професор кафедри кримінального права у Харківському університеті, а з 1905 р. (після захисту докторської дисертації за монографією «Нариси кримінальної політики») – ординарний професор.

З 1905 р. – член партії народної свободи, голова Харківського бюро партії. З 1907 р. – прогресист. Співробітничав у журналі «Украинская жизнь» (редактор – С. Петлюра). В травні 1906 р. обраний директором і ординарним професором Демидовського юридичного ліцею (м. Ярославль).

У 1909 р. – завідувач кафедри кримінального права і процесу в Олександрівському ліцеї (Петербург). Одночасно – професор Вищих жіночих курсів, викладав у Петербурзькому університеті та Олександрійській військовій юридичній академії (1910—1911).

З 1912 р. – статський радник, з 1915 р. – дійсний статський радник.

1913 р. опублікував статтю «Українська національна ідея та її правові постулати», що була однією з перших спроб юридичного обґрунтування права України на національну самобутність.

З 8 травня по 24 серпня – міністр судових справ, з 15 липня – міністр юстиції, водночас (травень – липень 1918) – в. о. заст. голови Ради Міністрів.

Брав безпосередню участь у підготовці законопроекту про заснування Української Академії наук, закону про громадянство, ініціював створення при міністерстві комісії з питань української юридичної термінології. Від липня 1918 р. – сенатор, голова Карного генерального суду Державного сенату.

Після падіння режиму Скоропадського виїхав на Дон до Денікіна, де зайняв посаду обер-прокурора.
Спільно з сербським криміналістом Томою Живановичем М. Чубинський розробив проект Кримінального кодексу Королівства Югославія (підписаний королем Олександром І Карагеоргієвичем 27 січня 1929 р.) і написав науково-практичний коментар до цього Кодексу.

Чубинський був членом масонських лож Москви, Петрограда, Києва, Харкова.

Leave a Reply

  

  

  

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>